Психічний інфантилізм
Психічний інфантилізм - форма психологічної незрілості дитини, яка приводить до затримки вікової соціалізації та змін в поведінці, які не відповідають метричному віку дитини.
Розрізняють 4 види інфантилізму, ми ж сьогодні розглянемо один з них ( істинний або простий інфантилізм !)
Виникненню психологічного інфантилізму сприють низка несприятливих факторів, деякі з них , це - гіпоксія, вірусні й бактеріальні інфекції головного мозку в пергі місяці життя, інтоксикація під час вагітності, генетичне підгрунття, ендокринно- гормональні фактори, асфіксія при пологах, а також неправильні стратегії в вихованні, зокрема егоцентричне та тривожно- вразливе виховання.
Отже, істинний або простий інфантилізм ( по В.В . Ковальову) , базується на затримці розвитку лобних ділянок головного мозку. Як результат, у дитини затримується формування норм поведінки та спілкування, брак почуття дистанції у стосунках з дорослими, затримка дозрівання здатності достовірно оцінювати ситуацію, відчувати загрози, "тверезо" оцінювати наслідки своїх дій.
Діти з істинною формою психічного інфантилізму через незрілість своєї поведінки розцінюються молодшими на 1-2 роки в стосунку до своїх ровесників.
Психічний інфантилізм не впливає на загальну затримку інтелектуального розвитку. При його наявності діти засвоюють фразову мову в загальноприйнятих термінах, своєчасно освоюють науку читання , лічби, психічно активні.Зазвичай батьків та вихователів бентежать їх безпосередність , невідповідність поведінки до віку, непристосованість до реалій життя. Такі діти характеризуються необдуманістю власних вчинків, наївністю, нездатністю правильно оцінювати ситуацію й ймовірні загрози. Вони відрізняються вільною манерою звертання до дорослих ( зазвичай на "ти", навіть до незнайомців), причиною не є розумова відсталість чи невихованість, а нездатність правильно сприймати соціальні норми , загальноприйняті в суспільстві. Психічно інфантильні діти наївно пропонують дорослому побігати разом, погратись в хованки чи погратись ляльками, не розуміючи, що це не для дорослих. Такі діти не пам'ятають зла .
Для інфантильних дітей характерна природна надемоційність, яка не йде в парі з паралельним розвитком істинного розуму , який забезпечує повноцінну соціалізацію дитини в суспільстві, а , як наслідок, не досягають рівня зрілих почуттів відповідньо до віку. Затримка розвитку лобних ділянок головного мозку визначає тенденцію до затримки формування волі. Неправильне виховання ускладнює розвиток інфантильності вольового фактору у дітей. У розвитку психічного фніантилізму простлідковується взаємовз'язок .
Дитину з вродженим або набутим в перші місяці життя інфантилізмом лікую лікар-психоневролог. Лікування повинно сприяти дозріванню вищих нервово-психічних функцій. Дитину також консультує лікар-ендокринолог. При подоланні психічного інфантилізму основні зусилля спрямовуються на соціалізацію дитини.